Захист сільськогосподарських угідь від вітрової ерозії

Вітрова ерозія — це природний процес, під час якого відбувається винесення частинок ґрунту з поверхні за допомогою механічної сили вітру, перенесення їх у інше місце та подальше осідання. Іншими факторами, що впливають на вітрову ерозію, є температура (вищі температури сприяють висиханню ґрунту), опади (чим нижча вологість ґрунту, тим більша схильність до вітрової ерозії) та спосіб використання ландшафту, включаючи рослинний покрив. Серйозними наслідками є втрата орного шару, погіршення фізичних і хімічних властивостей ґрунту та підвищення запиленості навколишнього середовища.

Заходи щодо зменшення впливу вітрової ерозії на сільськогосподарські ґрунти полягають у обмеженні швидкості вітру, стабілізації та підвищенні шорсткості ґрунту, захисті поверхні ґрунту та мінімізації шкоди, що завдається вирощуваним культурам.

Заходи щодо зменшення ерозійної загрози поділяються на такі категорії:

• організаційні заходи — оптимальна форма та розмір ділянки, захисне засіяння травою, смугове чергування культур
• агротехнічні заходи — поліпшення структури ґрунту, підвищення вологості ґрунту, прямий посів у захисну культуру або на стерню, мульчування
• біотехнічні та технічні заходи — штучні перешкоди, вітрозахисні смуги

Результатом цих заходів є, насамперед, зниження витрат на усунення збитків, спричинених вітровою ерозією.

Посібник із захисту сільськогосподарських ґрунтів від ерозії

Систему моніторингу ерозії можна знайти тут: https://me.vumop.cz/