Природні умови міста Прїбрам

Місто та найближчі околиці належать до кліматичної зони помірно теплої — B.

Приєднані до міста села Лазець, Козічін та Орлов, а також низовинні ділянки Брд у ширшому оточенні міста в районі Требської та Пічинської горбистостей належать до кліматичної підзони B8 — помірно теплої, вологої гірської з середньорічною кількістю опадів близько 700 мм та середньорічною температурою близько 6,5 °C. У кліматичному поділі території держави за Квіттом ця частина досліджуваної території належить до помірно теплої зони, округу MT5.

Брдські пагорби належать до холодної кліматичної області — C, кліматичної подобласті C1 — холодної вологої гірської з середньорічною кількістю опадів близько 950 мм та середньорічною температурою близько 5,5 °C. У кліматичному поділі території держави за Квіттом ця частина досліджуваної території належить до холодної зони, округу CH7.

Найчастіші повітряні потоки надходять з південного заходу до північного заходу. Однак внаслідок розбиття повітряних потоків об гребінь Брд та складної морфології території основні повітряні потоки перетворюються на місцеву турбулентність, напрямок якої залежить від рельєфу.

У долинах Прїбрамського струмка та Літавки завдяки місцевій конфігурації рельєфу утворюються погано провітрювані кліматично інверсійні улоговини з численними випадками туманів у холодну пору року.

 

Основні кліматичні дані для метеорологічної станції Пржибрам:

- середньорічна температура становить 7,3 °C,

- період із середніми температурами вище 10 °C становить 149 днів,

- тривалість зимового періоду (зі середніми температурами нижче 0 °C) становить 83 дні,

- середньорічна сума опадів становить 623 мм,

- середня кількість днів з опадами становить 15,1 дня, з них у вегетаційний період — 10,0 днів,

- кількість днів із туманом становить 46,

- кількість днів зі снігопадом становить 44,

- кількість днів зі сніговим покривом становить 58,

- середня відносна вологість повітря становить 79 %,

- середня річна тривалість сонячного сяйва становить 1546 годин,

- середньорічна сумарна інтенсивність сонячного випромінювання становить 3792 МДж/м²,

- коефіцієнт опадів за Лангом становить 85.

 

Середньомісячні показники опадів (у мм) та температур (у ^°C) для станції Прїбрам

 

 Місто Пржибрам розташоване на краю найвищої частини масивної, довжиною понад 60 км, складчастої структури Брдського гірського масиву та на 350–400 м нижче, більш-менш рівномірної за висотою горбистої місцевості Центральної Чехії. Виражена орієнтація складки по осі південний захід — північний схід, зумовлена геологічними та геоморфологічними умовами, визначає й іншу вісь, що обмежує простір Прїбрамського регіону — це русло Влтави. Саме тут вона стикається з геологічною віссю варіської складчатості й на протязі кількох десятків кілометрів зберігає її основний напрямок. Таким чином, вісь варіської складчастості також визначає спосіб і напрямок господарсько-культурної організації всієї південно-західної частини середньочеського простору. У контексті Чехії гори Брди та русло Влтави утворюють значну рельєфну перешкоду й обмежують можливості транзитного сполучення. Тому головна історична сполучна лінія між центром і півднем Чехії пролягає на відстані від правого берега Влтави. Ця відносна непрохідність території зумовила те, що її заселення, з огляду на розташування та взаємозв’язки, під час свого виникнення було перш за все визначене геоморфологією місцевості та родючістю ґрунту. Тут утворилася досить щільна мережа невеликих населених пунктів, пов’язаних із сприятливими долинними анклавами, що природно зосереджувалися навколо населених пунктів у збіжних вузлах долинної мережі. Ця виразно регіональна організація території збереглася навіть попри пізніші організаційні осі території. Однією з них є спочатку слабка сполучна лінія між Прагою та населеними пунктами західної частини південночеського простору. Однак її значення було насамперед регіональним для населених пунктів на східному боці Брд. У час прокладання нових ефективних доріг у XVIII столітті Пржибрам навіть залишилася лише з цією важливою для неї регіональною транзитною функцією, а середньо-південна транзитна сполучна лінія віддалилася від неї. Новий енергоефективний маршрут цієї сполучної лінії пролягає на такій відстані від Влтави, щоб не доводилося долати поперечні ерозійні долини її приток. Однак з тих самих причин вона не пролягає й у вищі частини пагорбів. Таким чином, Прібрам ніколи не став транзитним містом у повному розумінні цього слова, і його розвиток спирався насамперед на власні місцеві ресурси. Її розташування в регіоні також є стратегічним не стосовно центрально-південної магістралі країни, а стосовно долини Літавки, коридор якої приблизно на півдорозі гірського масиву поперечно з’єднує західну та східну частини передгір’я Брд. Таким чином, для східного передгір’я Пржибрам став важливим регіональним центром із виразно центростремільною орієнтацією як найближчого, так і більш віддаленого оточення.

 

 

 Сама територія міста дренується Прібрамським струмком, Літавкою та водотоками в їхньому басейні до Бероунки. Лише північно-східна частина території міста дренується до Влтави річкою Коцаба. У ширшому контексті район Брд та західна частина Прібрамської горбистої місцевості входять до басейну річки Бероунка. Східна частина Прібрамської горбистої місцевості та район Середньочеської горбистої місцевості входять безпосередньо до басейну Влтави.

Коцаба бере свій початок у невеликому лісовому ставку за Новою Господою на околиці міста і тече на північний схід по південному схилу Дубна до Вишньової та Далеких Душників. У Влтаву вона впадає у Штеховіцах. Від Нової Господи до Дубна Коцаба тече серед лугових заростей на дні неглибокої долини, яка є дуже цінною територією як з природної, так і з ландшафтної точки зору. Коцаба є водозабірною річкою. Загальна довжина її русла становить 47,2 км. На досліджуваній території басейн річки Коцаби має окремий гідрологічний номер 1 - 08 - 05 - 084. У висхідному напрямку він є частиною басейнів річок Влтави та Лаби.

Водозбірний басейн Літавки є частиною водозбірного басейну Бероунки. За винятком водозбірного басейну Пржибрамського струмка, практично вся його площа розташована у важливій водогосподарській зоні — Охоронюваній зоні природного накопичення вод Брди (CHOPAV BRDY). У джерельній області Літавки та низки її лівобережних приток побудовано водозабірні резервуари з визначеними зонами гігієнічного захисту водних джерел. Загальна довжина русла Літавки становить приблизно 54 км. Вона залишає Прибрамський район на 21-му кілометрі течії. Площа прибрамської частини басейну річки Літавки становить 200,13 км². На відрізку довжиною 30 км річка має перепад висот понад 300 м (найвище розташоване джерело — 760 м над рівнем моря — 642,5 м над рівнем моря; переливний рівень у Лазі — 326 м над рівнем моря; русло Літавки в Рейковіце на межі округу). Усі її притоки, за винятком Пржибрамського струмка, мають ще більший перепад висот із високо розташованою джерельною областю. Ця обставина зумовлює те, що рівень води в Літавці дуже нестабільний, з частими зливовими потоками аж до повеней. Історично найбільшою вважається повінь 1849 року, коли під час нічної зливи у своїх домівках потонуло понад 30 людей. На території міста — від Високопецького ставка до Лготи біля Прїбрамі — Літавка має код ЧХП 1 - 11 - 04 - 003, а від Лготи біля Пржибрамі до Трхових Душників — ЧХП 1 - 11 - 04 – 007. Весь русло річки перебуває під управлінням Водогосподарства Влтави.

Літавка витікає з водосховища Лаз (642,5 м над рівнем моря) приблизно на 51-му річковому кілометрі. Притоками водосховища є низка дрібних водотоків, які беруть початок у басейні між пагорбами Біла скала (721,4 м над рівнем моря), Градіште (839,6 м над рівнем моря), Брдце (839,0 м над рівнем моря), Завірка (719,6 м над рівнем моря) та Жерновак (676,0 м над рівнем моря). На територію, що розглядається, річка входить за греблею Високопецького ставка, де протікає крізь мальовничий ландшафт лісопарку. Від греблі аж до броду та мосту до дачної колонії на правому березі річка тече нерегульованим руслом із зрілими природними прибережними насадженнями, які своєю шириною місцями переходять у заплавний ліс. Від мосту до кінця парку Літавка тече природно регульованим руслом. Від спортивного стадіону до мосту дороги на Лазець аж до садової колонії під Брезовими горами Літавка тече в бетонному трапецієподібному русла з кількома низькими порогами. Уздовж садової колонії аж до пішохідного містка до Дрмлова Поля Літавка тече в руслі зі старою регуляцією. Від пішохідного мосту до Дрмлова Поля аж до Лготи русло Літавки є межею території міста. Від пішохідного мосту до мосту в Дрмлове Поле Літавка тече серед природних лугових рослин. Від мосту до Дрмлова Поля до мосту в Подлесі Літавка протікає малоупорядкованим стабілізованим руслом із високими, густими прибережними заростями вільхи та верби. На наступній ділянці аж до старого цегляного мосту русло річки випрямлено, а русло облаштовано у вигляді глибокого трапецієподібного профілю з кам’яним укріпленням берегів. Між Старим і Новим Подлесім Літавка тече в новому руслі, яке було висунуто на ліву сторону долинної заплави внаслідок засипання частини долини відвалами рудних копалень. Від старого мосту до заводу аж до злиття з Обченським струмком Літавка тече дном долини, що місцями нагадує рів. Її русло тут не регулюється, проте місцями на лівому березі обмежене кам’яною або бетонною опорною стіною заводу.

Перед кінцем парку в Літавку справа впадає Вокачовський струмок, який бере свій початок як витік меліоративного каналу в полях на південний схід від Тісової. На територію, що розглядається, річка входить за греблею Вокачовського ставка, де тече у випрямленому руслі з трапецієподібним профілем. Приблизно через 1000 м він протікає під дорогою Бржезові-Гори — Богутін через водопропускну трубу, а ще через 500 м тече нерегульованим руслом з береговою рослинністю з вільхового гаю у спільній заплаві з Літавкою, куди впадає перед футбольним стадіоном. Потік перебуває в управлінні Державної меліораційної служби.

Басейн Прібрамського струмка займає площу 33,095 ^км², має окремий гідрологічний номер 1-11-04-008. У висхідному напрямку є частиною басейнів річок Літавки, Бероунки, Влтави та Лаби. Загальна довжина Прибрамського струмка становить 11,06 км. Середній стік у місці впадіння в Літавку становить 0,12 м³^/с. Стік Прібрамського струмка доповнюється відкачуваними та очищеними гірничими водами з дебітом 0,01 ^м³/с. Паводкові витрати досягають таких значень: однорічний — 4 м³/с, дворічний — 9 м³/с, п’ятирічний — 17 м³^/с, десятирічний — 24 м³^/с,двадцятирічний — 31 м³/с, п’ятдесятирічний — 38 м³/с і столітній — 51 м³^/с. У басейні верхньої течії Прібрамського струмка знаходиться 1097,2 га орних земель. З них осушено 530 га. Від злиття з Літавкою до Нового ставка русло Прибрамського струмка перебуває в управлінні «Повіді Влтави — Прага». Вище за Новим ставком русло струмка перебуває в управлінні Державної меліораційної адміністрації. Від Фіалова ставка до злиття з Літавкою в заплаві Прібрамського струмка встановлено зону затоплення для _Q100.

Через пагорби та височини правого берега Літавки пролягав маршрут шахтної канави, яка від Лаза до Брезових гір розподіляла воду до гірничих виробок. Канали були ліквідовані у 50-х роках і фізично знищені на сільськогосподарських угіддях. Однак у лісі та в забудованій місцевості траса збереглася донині. Наразі розглядається можливість відновлення каналів як важливого технічного спорудження минулого. Проєкт має значення й з точки зору водогосподарства, оскільки від кінця каналу у Здаборі воду з Літавки можна було б перенаправляти до Прібрамського струмка. Його санітарний стік у посушливий період підтримується лише за рахунок відкачування шахтних вод, яке через кілька років припиниться, і вода, переведена старим шахтним каналом, є, ймовірно, єдиною можливістю замінити нинішнє постійне поповнення стоку Пржибрамського струмка шахтними водами.

Прібрамський струмок бере свій початок на висоті 563 м над рівнем моря в долині на південь від пагорба Левін (612,2 м над рівнем моря) на південний схід від Прїбрама і впадає в Літавку на її 37,69 річковому кілометрі біля Трхових Душніків на висоті 451 м над рівнем моря. Середній ухил становить 10,1 0/00_. У Конетопах Прібрамський струмок протікає через сільський ставок. За дорогою Мілін — Прібрам він тече у новому руслі, оскільки старе було перекрите відвалом шахти. Біля Лешетиць у нього з лівого боку впадає Лешетицький струмок, який має довжину 1,7 км і бере початок у долині на південь від пагорба Мито (598,9 м над рівнем моря). На північ від того самого пагорба бере початок струмок Война, який має довжину 1,4 км і впадає з лівого боку в перенесене русло Прібрамського струмка перед відвалом шахти. Перед Бродом русло повертає до свого первісного стану, і на 6,09 км у нього з правого боку впадає струмок Єрусалимський. Його довжина становить 2,1 км, а джерело знаходиться на долинній галявині на північний захід від пагорба Лішчі-Буди (594 м над рівнем моря) біля дороги Мілін — Дубенець. У селі Єсеніце Єрусалимський струмок протікає через невеликий ставок, а за селом у нього з лівого боку впадає Єсеніцький струмок, довжина якого становить 1,4 га, а джерело знаходиться на південь від пагорба Ришавий (596 м над рівнем моря). У Єрусалимі Єрусалимський струмок протікає через сільський ставок, а перед Бродом з лівого боку в нього впадає Конетопський струмок, який бере свій початок у долині на північ від пагорба Левін (612 м над рівнем моря). На забудовану територію міста Прибрамський струмок впадає з півдня біля млина Орнова, за яким протікає через Фіаловий ставок. Від переливу Фіалового ставка струмок тече природним, місцями меандруючим руслом з густими прибережними насадженнями аж до краю Нового ставка, де від нього відгалужується канал, яким Пржібрамський струмок обвідним шляхом наповнює Новий ставок. Струмок огинає ставок праворуч у випрямленому регульованому руслі вздовж західного краю території купального басейну. Від території купального басейну до дороги біля Флусарни і далі аж до містка під Чекаліковським ставком Прібрамський струмок тече в облаштованому руслі. Паралельно з руслом Пржбрамського струмка тут пролягає відвідна канава від Флусарни, яка водночас є водогоном Чекаліковського ставка. У цю канаву впадає Сазковий струмок (також відомий як струмок «До Сазок»), який через перелив з канави справа впадає у Прїбрамський струмок на відстані 4,05 км від його витоку. Сакський струмок, довжиною 3,7 км, бере початок із невеликого джерельного ставка на південно-західній околиці села Гає, на схід від пагорба Голанець (591 м над рівнем моря). У частині міста, що називається Гаєк, Сазковий струмок протікає через ставок Сазки, а біля Флусарни — через ставок Канька. Від містка біля ставка Чекаліковського до мосту навпроти вулиці Освободження Прибрамський струмок тече по регульованому руслу зі береговими стінами. Від мосту навпроти вулиці Освободження до мосту на Прокопській вулиці тече Прібрамський струмок по регульованому трапецієподібному руслу, яке з обох боків облямоване алеєю, переважно з ясена стрункого. Перед мостом у русло струмка впадає канал дощового сепаратора міської каналізації. Безпосередньо за мостом Прибрамський струмок впадає у ставок Горейші Обора. Витічна частина цього ставка перекрита бетонною греблею з регульованим переливом і слугує для уловлювання грубих домішок із каналізаційного сепаратора. Від переливу ставка Прибрамський струмок тече до ставка Долежша Обора. Від ставка Долежша Обора до пропускної труби під дорогою північно-західної об’їзної дороги на північному краю міста струмок Пржибрамський тече у глибоко врізаному облаштованому руслі з густими прибережними насадженнями, які є несанкціонованим звалищем попелу та інших складових комунальних відходів. Перед «Масокомбінатом» у нього на 1,21 км довжини течії з правого боку впадає струмок Сватий, який має довжину 1,4 км і бере початок на схилі між пагорбом Шибенічний (562 м над рівнем моря) та пагорбом Кветна (543 м над рівнем моря).

У місці стику з селом Трхові Душніки Прібрамський струмок у далекому минулому був відведений від початкового русла у своїй долині та вздовж дамби водосховища спрямований на західний край села до Літавки, щоб у ній було більше води для млинового каналу та пивоварних ставків, оскільки в первісному руслі він впадав у Літавку аж нижче Трхових Душників. Однак старий водосховищний басейн під час будівельного розвитку в 50-х роках був засипаний відвалами ґрунту та будівельним сміттям. Це, у поєднанні з розмірами водозбірного басейну струмка та збільшенням площі ущільнених поверхонь у Пржибрамі, призвело до сьогоднішньої ситуації, коли кожен сильний дощ перетворюється на неконтрольований потік води з численними повенями в нижчерозташованих частинах житлової забудови Трхових Душників. Тому в дослідженні «Ревіталізація річкової системи Літака» запропоновано створити новий сухий або напівсухий водорегулюючий ставок, який має бути облаштований безпосередньо за межами міста в районі між очисними спорудами стічних вод та дорогою до Глубоша.

Другим необхідним заходом є уповільнення стоку опадних вод з території міста. Регулюючим заходом у рамках плану забудови є заборона збільшення площі повністю непроникних ущільнених покриттів та перетворення існуючих непроникних ущільнених покриттів на частково проникні або легко проникні покриття.

Джерельна зона Прібрамського струмка — це територія, що зазнала значного підриву, яка через тріщини переводить значну частину опадів у шахтні води, які здебільшого через систему шахтних ходів потрапляють у сусідне водозбірне басейну Коцаби. Втрата води частково компенсується відкачуванням шахтних вод біля Брода, завдяки чому до Прібрамського струмка надходить 0,01 м3^/с води. Ця подача відкачаних та очищених шахтних вод, з огляду на занепад уранової промисловості та припинення видобутку, ймовірно, дуже скоро припиниться. Однак мінімальні витрати Прибрамського струмка під час тривалої посухи та спеки в літні місяці вже сьогодні перебувають на межі гігієнічної прийнятності.

Ймовірно, єдиним способом замінити нинішнє постійне поповнення стоку Прібрамського струмка шахтними водами є відновлення старих шахтних каналів, які від Лаза до Брєзових гір розподіляли воду до шахтних виробок на правому березі Літавки. Канали були ліквідовані в 50-х роках і фізично знищені на сільськогосподарських угіддях. Однак у лісі та в забудованій місцевості їхній маршрут зберігся донині. Високо розташований шахтний канал вів воду від Лаза аж до Здабора. Звідти, у разі відновлення каналу, воду можна буде перенаправити по північному схилу пагорба Шевчини на інший бік вододілу — у неглибоку долину Прїбрамського струмка. Тому у територіальному плані пропонується відновлення каналів та окреслюється новий маршрут для перенаправлення води до Прїбрамського струмка. Запланований гідротехнічний об’єкт пропонується як споруда, що служить суспільним інтересам.

 

 

 

З точки зору геоморфологічного поділу території Чеської Республіки район Пржибрама належить до провінції Чеська височина. По східному краю Пржибрама пролягає в осі південний захід — північний схід кордон між двома субпровінціями Чеської височини — Побероунською системою на заході та Чесько-Моравською системою на сході.

Межа цих двох систем має визначальне значення для ландшафтного характеру, рослинного покриву, структури розселення та напрямку історичних шляхів.

Північно-західна половина Прибрамського регіону належить до субпровінції Побероунська система, області Брдська підсистема, угруповання «Брдська височина», підгрупи «Брди», округу «Тржемошенська височина» та підгрупи «Прібрамська пагорбина» і округів «Тржебська пагорбина» та «Пічінська пагорбина».

Південно-східна половина Прибрамського регіону належить до субпровінції Чесько-Моравська система, області Середньочеська горбиста місцевість, до комплексу «Бенешовська пагорби», підкомплексу «Брезницька пагорби», округу «Мілінська височина» та підкомплексу «Седлчанська пагорби», округу «Нечинська височина».

Основна геоморфологічна структура досліджуваної території є результатом герцинського та більш давнього складчастого згину. Однак сучасний рельєф території був істотно сформований лише четвертинною денудацією. На території міста та в його західних околицях — передусім ерозійною дією річок Літавка та Пржибрамський струмок. У східній частині Пржибрамського регіону — ерозійною денудацією приток глибоко врізаної річки Влтави.

Брдська височина складається з первісних горизонтів сланців, пісковиків, конгломератів та кварцовиків кембрійського віку. На більшій частині території міста це Прібрамський горизонт. Західний та північно-західний край міської забудови в районі Бржезових гір простягається в смугу бловсько-тепельської серії осадових порід зі спілітами, яка тут тягнеться лінією Лаз — Бржезові Гори — Трхові Душніки — Пічін.

За південно-східним краєм міста, на межі Брдської височини та Середньочеської горбистої місцевості, до кембрійських відкладень примикає зона палеозойських пізньоваріських магматитів, які тут представлені гранодіоритами крайової фації.

Бенешовська горбиста місцевість у районі Мілінської та Нечинської височин геологічно утворена гранітоїдами чеського крайового плутону, блатенського та нечинського типів з тілами габерів і габродіоритів, а також протерозойськими метабазитами глинського поясу.

Межа між кембрійськими осадами та палеозойськими пізньоварісськими магматитами супроводжується двома поясами рудоносності, вісь яких збігається з напрямком розломів саксонського складчастого руху, тобто у напрямку південний захід — північний схід. Перша рудна зона на лінії Лаз, Богутін, Бржезове-Гори, Трхове-Душники містить переважно поліметалічні руди з переважанням металевих руд, зокрема міді та срібла. У другому рудному поясі на лінії Каменна, Лешетице, Брод, Битіз, Дубенец, Скалка, Остров, Далекі Душники переважає уранове рудонакопичення.

З цими рудними поясами пов’язані родовища корисних копалин та підземні виїмки, що утворилися після їх видобутку.

Західна частина досліджуваної території розташована в зоні CHLÚ поліметалевих руд та нині вже ліквідованому гірничому районі Бржезові Гори — Висока Пець рудних копалень Пржибрам загальною площею 807,2 га. У реєстрі «Геофонд Прага» це родовище занесено до Реєстру родовищ корисних копалин під ідентифікаційним номером N5 147200, а на карті родовищ корисних копалин воно зазначено під порядковими номерами 13, 20 та 21 на аркуші 2212 «Брезнице», а під порядковими номерами 2 та 7 — на аркуші 2221 «Прїбрам».

Південно-східна частина досліджуваної території розташована в зоні особливого природоохоронного значення (CHLÚ) уранових руд та в районі видобутку Далекі Душніки, Битіз, Брод, Лешетіце, Каменна Діама Пржибрам загальною площею 5764,3 га. У реєстрі «Геофонд Прага» це родовище ведеться в Реєстрі родовищ корисних копалин під ідентифікаційним номером N5, а на карті родовищ корисних копалин воно зазначено під порядковими номерами 14 та 15 на аркуші 1243 Добріш, під порядковими номерами 26 та 27 — на аркуші 2212 Брезниця, а під порядковими номерами 24 та 26 — на аркуші 2221 Прїбрам.

Південна частина досліджуваної території розташована в районі прогнозних запасів поліметалічних руд «Пржибрам», «Нарисов», «Жежице». У реєстрі «Геофонд Прага» ця територія ведеться в Реєстрі родовищ корисних копалин під ідентифікаційним номером P9 070300, а на карті родовищ корисних копалин вона внесена під порядковим номером 17 на аркуші 2212 Бта під порядковим номером 5 — на аркуші 2221 «Прїбрам».

До західного краю досліджуваної території в околицях Орлова та Козічіна входить район прогнозних запасів поліметалевих руд Завірка, Обечніце. У реєстрі «Геофонд Прага» ця зона ведеться в Реєстрі родовищ корисних копалин під ідентифікаційним номером P9 070400, а на карті родовищ корисних копалин вона зазначена під порядковим номером 12 на аркуші 2212 B. Оціночні запаси родовища «Обечниця-Завірка» становлять 1000 кт у категорії P-3. Управлінцем родовища є Міністерство охорони навколишнього середовища.

 

 В результаті як давніх, так і сучасних робіт з видобутку рудних сировин на досліджуваній території утворилася низка підземно підірваних ділянок (див. додатки № 7 та 8). У реєстрі «Геофонд Прага» ведеться облік підземно підірваної території:

· Богутін – Бржезове-Гори з ідентифікаційним номером 2212018, яке під порядковим номером 18 внесено на аркуш 2212 Брезниця карти підземно-видобувних територій. Воно охоплює район історичного видобутку поліметалевих руд, а також видобутку після 1945 року. На поверхні займає площу 807,1 га. Локалізація є точною (у межах цієї області виділено кілька територій з ненульовим осіданням, які відображені на відповідному кресленні).

· Козічін, який під порядковим номером 17 зазначений на аркуші 2212 «Брезнице» карти «Підземно-видобувних територій». Охоплює район історичного видобутку поліметалічних руд до XIX століття. На поверхні займає площу 3,9 га;

· Здабор, який під порядковим номером 19 зазначений на аркуші 2212 «Брезнице» карти «Підземно видобутих територій». Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд, а також видобутку після 1945 року. На поверхні займає площу 38,1 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам з ідентифікаційним номером 2212020, який під порядковим номером 20 зазначений на аркуші 2212 «Брезнице» карти «Територій, що піддавалися підземній розробці». Охоплює район історичної видобутку поліметалевих руд до кінця 19 століття. На поверхні займає площу 9,1 га. Локалізація є точною;

· Жежице, яке під порядковим номером 21 внесено до аркуша 2212 «Брезнице» карти «Територій, що піддавалися підземній розробці». Охоплює територію історичного видобутку поліметалічних руд до XIX століття. На поверхні займає площу 20,4 га. Локалізація є точною;

· Нарисов – На Вифуку, який під порядковим номером 22 зазначений на аркуші 2212 «Брезнице» карти підземно-видобувних територій. Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. Площа не відома. Локалізація точна;

· Завржице – Война, з ідентифікаційним номером 2212023, що занесено під порядковим номером 23 на аркуші 2212 «Брезнице» карти «Видобувних територій». Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд до кінця XIX століття. На поверхні займає площу 95,0 га. Локалізація є точною;

· Каменна – Битіз – Далекі Душніки, з ідентифікаційним номером 2212036, який під порядковим номером 36 внесено до аркуша 2212 «Брезниця» карти «Видобувних територій». Охоплює район видобутку уранових руд після 1945 року. На поверхні займає площу 5764,3 га. Локалізація є точною. Йдеться про систему з поверхневими проявами просідань та відвалів;

· Дубно – Пржибрам, що під порядковим номером 1 внесено до аркуша 2221 «Пржибрам» карти підземно-видобувних територій. Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. На поверхні займає площу 5,3 га. Локалізація точна;

· Пржибрам – Матіас, який під порядковим номером 2 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти «Підземно видобутих територій». Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. На поверхні займає площу 10,7 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам, який під порядковим номером 3 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти «Підземно видобутих територій». Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд невідомого віку. На поверхні займає площу 4,7 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам — Дубно, який під порядковим номером 4 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти «Видобувних територій». Охоплює район історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. На поверхні займає площу 3,9 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам – Гаєк, який під порядковим номером 5 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти підземно-видобувних територій. Охоплює район історичного видобутку поліметалічних руд до XIX століття. На поверхні займає площу 10,0 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам – Гаті, що під порядковим номером 6 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти підземно видобутих територій. Охоплює район історичного видобутку поліметалічних руд до XIX століття. На поверхні займає площу 17,3 га. Локалізація є точною;

· Пржибрам – Свата Гора, яка під порядковим номером 7 зазначена на аркуші 2221 «Пржибрам» карти підземно-видобувних територій. Охоплює район історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. На поверхні займає площу 11,5 га. Локалізація є точною;

· Брод, який під порядковим номером 11 зазначений на аркуші 2221 «Пржибрам» карти «Видобувних територій». Охоплює територію історичного видобутку поліметалевих руд до XIX століття. На поверхні займає площу 39,8 га. Локалізація є точною;

З точки зору радонового ризику саме місто розташоване в зоні середнього радонового ризику з масовою активністю радону ^Ra226 25–60 Бк/кг. Північно-західна частина досліджуваної території знаходиться в зоні низького ризику з масою активності радону ^Ra226 до 25 Бк/кг, а південно-східна — у зоні підвищеного ризику з масою активності радону ^Ra226 60 – 125 Бк/кг. В результаті видобутку родовищ уранових та поліметалевих руд і утворення відвалів виникли локальні ділянки з масою активності радону ^Ra226, що перевищує 125 Бк/кг, а отже, і ділянки з високим радіаційним ризиком.

 

 

 

У долині Прібрамського струмка та Літавки знаходяться глинисто-піщані заплавні ґрунти з різним ступенем перезволоження та оглеювання або торфовіння. Генетично вони сформувалися на заплавних відкладах різної глибини. На схилах долини та на верхів’ях рівнин знаходяться суглинисто-піщані коричневі ґрунти, місцями перезволожені та оглеєні. Генетично це кислі бурі ґрунти на камбрійських відкладах, зокрема на сланцях, пиловиках та конгломерах; на схилах також на схилових глинах. У лісах на згаданих осадових породах утворилися переважно неглибокі коричневі ґрунти та гумусові підзоли. На вищих висотах — псевдоглей, глей, глейові підзоли, а подекуди й торфовища. У районі Середньочеської височини це переважно коричневі ґрунти та рендзини, включаючи їхні оглеєві та іллімеризовані форми на граніті та сланцях Середньочеського плутону.

Ґрунти північно-західного квадранта міста, включаючи прилеглі околиці аж до Обченіці та Братковіце, сильно забруднені важкими металами внаслідок колишньої діяльності металургійного заводу «Ковогуті Прібрам», який до 1983 року не мав жодної системи очищення димових газів. Забруднення ґрунту значно перевищує рекомендовані граничні значення вмісту свинцю та кадмію для сільськогосподарських ґрунтів. Граничні значення для кадмію встановлені на рівні 0,4 мг на 1 кг сухої маси ґрунту, а для свинцю — на рівні 70 мг на 1 кг сухої маси ґрунту. Ґрунти забрудненої території містять 0,4–15,0 мг кадмію та 400–5000 мг свинцю на 1 кг сухої речовини ґрунту.

Цю обставину необхідно враховувати під час подальшого ландшафтного планування та господарського

використанні зазначеної території. Щодо сільськогосподарських угідь на півночі Пржибрамі, а також у районах Подлесі, Лготи, Осечі, Обченіце, Трхових Душніків, Драхліна та Садка слід розглядати інше використання, ніж харчове виробництво, і дбати при цьому про те, щоб чужорідні речовини, що містяться в ґрунті, не потрапляли у значній мірі внаслідок змиву до річки Літавки та водойм нижче за її течією. У самій заплаві Літавки між Трховими Душниками та Братковицями найдоцільнішим способом використання ландшафту та стабілізації забрудненого середовища є постійне та повне засіяння заплави травою та охорона території як природної пам’ятки з феноменом вільно меандруючого потоку.

 

 

 

Місто та його низовинні околиці належать до фітогеографічної області мезофітикум - М. (Mesophyticum), до фітогеографічного округу Чесько-Моравського мезофітікуму — Чесько-Морав. М. (Mesophyticum Massivi bohemici), до подокругу Чесько-Морав. М. 5. Подбрдско, до частини Чесько-Морав. М. 5. c. Пржибрамське Подбрдско.

Високогірні частини Брд належать до фітогеографічної області ореофітикум — O. (Oreophyticum), до фітогеографічного округу Чеське ореофітикум — Чес. O. (Oreophyticum Massivi bohemici), підокругу Чес. О. 87. Брди.

Східна частина околиць Пржибрама належить до фітогеографічної області мезофітикум — M (Mesophyticum), до фітогеографічного округу Чесько-Моравського мезофітикуму — Českomor. M (Mesophyticum Massivi bohemici), підобласті 41. Середня Повлтаві.

Згідно з найновішим біогеографічним поділом (д-р М. Кулек, 1994) Прїбрамська область розташована в Чеській провінції, у 1-й підпровінції Герцинській, у біорегіоні 1.44 Брдський та у біорегіоні 1.20 Слапський.

Згідно зі старішим біогеографічним поділом території республіки на соціорегіони, Прибрамський район належить до соціорегіону III.9 «Брдська височина» та соціорегіону II.19 «Середньочеська горбиста місцевість».

 

 

 

 

На території міста та в його найближчих околицях реконструктивно-природними угрупованнями є угруповання верболозів, ацидофільних дубових лісів та букових лісів з бікою. На більшій частині території міста, а також на пагорбах його безпосереднього оточення, реконструктивно-природним угрупованням є угруповання букових лісів з біком — союз Luzulo-Fagion. У долині Літавки та Прїбрамського струмка та їхніх приток природним угрупованням є верболіси — союз Alno-Padion. На долинних схилах навколо Літавки та південних схилах Брд природним угрупованням є ацидофільні дубові ліси — союз Quercion robori-petraeae. Це угруповання є також основним угрупованням Мілінської та Нечинської височин. У нижній частині Пічинської горбистості головним природним угрупованням є дубово-габові гаї — союз Carpinion betuli. У вищих частинах Брд природним угрупованням є квіткові букові ліси — союз Eu-Fagion. У найвищих районах — угруповання високогірних ацидофільних букових лісів — союз Luzulo-Fagetum montanum. У ширших околицях представлені також деякі менш поширені, але зате збережені угруповання. У районі Падртьських ставків це угруповання заболочених ялицевих лісів — союз Bazzanio-Piceetum. На надзвичайно сухих скельних виходах Мілінської височини це угруповання субксерофільних дубових лісів — союз Potentillo-Quercetum. На скелях Влтавської долини це угруповання дубових лісів з шипшикою — союз Eu-Quercion pubescentis, а на кількох скельних ділянках у районі Камика — рідкісне угруповання кислолюбних реліктових соснових лісів — союз Erico-Pinion.

 

 

 

 

 

 

На території міста немає жодних особливо охоронюваних природних територій. Також від Брд до Влтави в ширших околицях міста немає жодних природоохоронних територій, хоча тут є багато природно дуже цінних місць. Можливо, саме їхня численність досі не зумовила значного тиску на їхній захист. Нинішня повна відсутність дрібних природоохоронних територій у околицях Пржібрама впадає в око навіть на карті їхньої — в іншому цілком регулярної — мережі на решті території республіки.

Тому найбільша увага історично приділялася насамперед Брдам, природа яких, здавалося, опинилася під загрозою через створення військового полігону у 1920-х роках. Йшлося насамперед про вирубку 1280 га лісових насаджень для будівництва військових стрільбищ. Тодішні побоювання щодо загального руйнування лісових угруповань не виправдалися, і на вирубаних ділянках сформувалися замінні, але водночас цінні угруповання скелястих гірських схилів. Однак інтерес до Брд з того часу не згасав. У 1933 році були оголошені природні заповідники «Кухінка» та «Мішовські буки». У 1955 році були оголошені заповідники «Файманові скелі — Кленки», «Хининські буки», «Кокшин» та «Планинські буки». Усі вони мали невеликі площі (від 1 до 9 га), усі розташовувалися в букових насадженнях і всі — у двох сусідніх кадастрах тодішнього Бловіцького району на південно-західному виступі Брд — Тржемошенській височині. Тут поступово було оголошено й інші природоохоронні території. У 1964 році — природоохоронну територію «Гржебенець», у 1966 році — природоохоронну територію «Тржемешний верх», а також заповідники «Гетсеманка I» та «Гетсеманка II» і заповідник «На скелях». У 1991 році шляхом переоголошення були розширені (у 4–10 разів) усі заповідники 1955 року, за винятком Планінських пагорбів. Поза межами досліджуваної території, на Хребенах, у 1989 році шляхом переоголошення було розширено спеціальний природоохоронний район «Кухинька» та оголошено спеціальний природоохоронний район «Градець».

Усі заповідники розташовані в південній та північній частинах району, а не в прибрамській частині Брд. На цю територію увагу звернули лише нещодавно. Саме тут знаходиться більшість із 24 пропозицій щодо оголошення малоплощинних природоохоронних територій, і наукові дослідження в цій сфері ще не завершені.

Відкритим питанням залишається великомасштабний територіальний захист. Брди були офіційно запропоновані як природоохоронна ландшафтна територія. Якщо виходити з законодавчого визначення природоохоронної ландшафтної зони як «великої території з гармонійно сформованим ландшафтом, характерним рельєфом, значною часткою природних екосистем лісів та багаторічних трав’яних угруповань», Брди призначені для охорони саме в цій категорії. Однак цьому перешкоджає насамперед той факт, що значна частина Брдів розташована в перспективному військовому полігоні, чиє нинішнє «управління», з іншого боку, забезпечує збереження якісного ландшафтного характеру. Крім того, чинні правила військового полігону дозволяють оголосити цей комплекс особливою природоохоронною територією.

 

 

Сам масив Брд має гірський характер. У деяких вершинних частинах, наприклад на Току, навіть високогірний характер.

Набагато різноманітніший ландшафт мають передгір'я Брд. На східному боці Брд ландшафт навколо Літавки має багато різних рис. У верхів’ях біля Лаза це гірський ландшафт з масивом лісів та великими знелісненими ділянками широких, пологих схилів, який між Лазом і Богутіном переходить у широко відкритий, майже заплавний ландшафт. За Богутіном долина Літавки поступово звужується й заглиблюється, аж до Прїбрамі, де все її дно заповнює русло річки та її прибережна зона. Тут ландшафт має характер високого пагорб’я, що сприймається як передгір’я сусіднього центрального масиву Брд. За Прібрам’єм, у Лготі, Літавка впадає в ландшафтно значущу поперечну долину струмка Обечніцького, яка починається під найвищою горою Брд - Током і закінчується як заниження у невиразному рівнинному пагорбі північно-східної частини Прібрамського пагорба. З південного боку долини струмка Обечнецький відкривається унікальний краєвид на північну частину Брдського хребта та Брдської височини. Ландшафт тут має виразний підгірський характер. З північно-східного пагорба над долиною струмка Обечнецького та з долини Літавки від Трхових Душників до Братковіц відкривається унікальний вид на Пржибрам із домінантою Святої гори. Біля Трхових Душників Літавка впадає у широку долину з віддаленим горизонтом Брдських пагорбів, яка тут має характер передгірського заплавного ландшафту. Перед Братковіцами вона звужується і набуває типового вигляду передгірської долини з меандруючим руслом на рівному дні долини. Однак тут є одна особливість: річка не тече з гір, а навпаки — дуже різко врізається в гірський масив. У районі Домінікальних Пасек ландшафт має високогірний характер, що підсилюється розсіяним розташуванням забудови села. Аж до Ченкова Літавка тече у вузькій гірській долині, оточеній лісистими схилами.

Східні околиці Пржибрамі — це гористий рельєф із більш-менш залісненими вершинами та знелісненими ділянками рівнин, долин і нижніх частин схилів високих пагорбів. Виняток із цієї мозаїки становить великий лісовий масив, що простягається від Врху Гає на східному краю Пржибрами через Битіз, Старі гори, Велику скелю, Велику леч, Хлум, Богату гору та Велику гору аж до Гурки над долиною Влтави. Усі водотоки цієї місцевості поступово врізаються у глибокі вузькі долини, якими досягають Влтави. Великий перепад висот більшості водотоків, зумовлений цими умовами, у минулому широко використовувався для створення розгалужених мереж рибних ставків, які значною мірою збереглися донині.

Все це зумовлює високу естетичну та рекреаційну цінність ландшафту східних околиць Пржібрамі, яку в безпосередній близькості від міста наразі серйозно порушують лише досі нерекультивовані відвали уранових копалень.

Гірський та високогірний характер Брд, унікальний ландшафт Літавської долини та збалансований, природно збережений культурний ландшафт Середньочеського пагорбовища роблять Пржибрам центром потенційно дуже значущої рекреаційної зони.

З навколишнього ландшафту для міста найважливішими є три великі, взаємопов’язані ландшафтні сегменти.

Першим з них є коридор Літавської долини від Богутіна до Братковіце. Ця територія характеризується дуже мінливим ландшафтним обликом із великою концентрацією природних та культурно зумовлених природних цінностей і явищ — від геологічної будови території, через природну рослинність і вільно меандруючий потік аж до лісопарку «Літавка» з рекультивованим відвалом під Високопецьким ставком та скельного березового степу на відвалі біля металургійного заводу. Тут збереглося багато слідів минулого господарського використання — від гірничої діяльності до надзвичайно ефективного та дбайливого щодо ландшафту використання водної енергії Літавки та її приток. І, що не менш важливо, це територія зі старими населеними пунктами, де збереглося чимало архітектурних пам’яток та ландшафтних домінант. Силуети Богутінського костелу на півдні та Глубошського на півночі характерно окреслюють цю територію.

За Бржезовими Горами лівобережні прибрамські схили долини Літавки, що протилежні Старому та Новому Подлесі й металургійним заводам, утворені відвалами різного віку. Деякі з них вже рекультивовані як самовільно, так і керовано, а їхній рослинний покрив створив новий ландшафт. Однак облаштування цієї території неодмінно пов’язане з функціональним використанням та реструктуризацією площ власне міської забудови. Принципово ж територія відвалів має залишитися повноцінною складовою цього ландшафтного сегмента. За металургійними заводами долина Літавки зіпсована двома відвалами відходів гірничодобувної промисловості, але й інша, дуже цінна з природоохоронної та ландшафтної точки зору частина долини Літавки між Лготою та Трховими Душниками вже не використовується містом.

Громади в басейні Літавки на цій території облаштували пішохідний та велосипедний маршрут, який пролягає від греблі в Лазі долиною Літавки аж до Рейковіц на межі Прїбрамського району. Місто Прїбрам завдяки своєму розташуванню та існуючому рекреаційному використанню долини Літавки є ідеальним відправним пунктом та центром туристично-рекреаційного використання цієї території. Вже згадана реконструкція старої гірничої канави від Лаза до Здабора належним чином завершила б туристичний маршрут до Лаза та підкреслила б одне з основних значень і образів міста як старовинного центру гірничої справи.

Другим ландшафтним сегментом є кільцевий ландшафт, характеризується знелісненими долинами та рівнинами з переважанням лугових угруповань та залісненими пагорбами у смузі, що починається на півдні в долині Прїбрамського струмка біля Фіалова млина та позначена пагорбами Над Пходніцею, Єстрабінець, Голанець, Гає, Вршець, Скляний пагорб, Врхи, Пічке та Кветна, за якою він закінчується в долині Літавки. Через Вршеце та Скляний пагорб цей ландшафтний сегмент з’єднаний із важливим розділовим елементом Середньочеського пагорб’я на лівому березі Влтави — з широкою, більш-менш суцільно залісненою смугою, яка на схід через протяжні пагорби досягає самої Влтави. Сам кільцевий масив візуально та географічно природно обмежує власне околиці міста. Населені пункти, приєднані до Пржібрамі за цією лінією, вже є невід’ємною частиною сільської місцевості та поселень Середньочеської горбистої місцевості, і їхній розвиток повинен підпорядковуватися її порядку. Оскільки кільце є природною межею приміського ландшафту, межею, яку неможливо зміщувати у міру зростання міста, цим визначається й одна з основних обмежень використання цієї території. Інтенсивність та спосіб його використання не повинні руйнувати характер приміського ландшафту, тобто просторову та функціональну зосередженість урбаністичних елементів і явищ у ландшафті, розкиданість та низька інтенсивність житлової забудови, відносна ізольованість місць господарської діяльності на території та збереження її природного характеру з достатньою часткою суцільних відкритих незабудованих та незаліснених площ.

Третім ландшафтним сегментом є лісовий масив Тремошенського хребта Брд, який утворює для Брєзових Гор північно-західний візуальний горизонт. У вужчому сенсі край Тржемошенського лісового комплексу являє собою межу відкритого культурного ландшафту в районі Подлесі та Орлова, який візуально та функціонально безпосередньо пов’язаний із Пржібрамом, а також межу ландшафтно самостійної знелісненої анклави Лазце та Козічіна, яка з Прїбрамом тісніше пов’язана лише адміністративно. Район Тржемошне в період зародження та розвитку туризму наприкінці минулого та на початку нашого століття був найважливішим туристичним регіоном у найближчих околицях міста, маючи навіть надмісцеве значення. Створення військового полігону перетворило її на периферійну туристичну анклаву, а після Другої світової війни ця територія була повністю закрита для туристів.