Братковіце

Географічне положення: За сім кілометрів на північ від Пржибрамі, село розташоване в долинній заплаві річки Літавка.

Площа кадастрової території: 300 га

Кількість населення: 267

Домінікальні Пасеки завдячують своїм виникненням гірничій справі. Вони виникли у 17 столітті, коли родина Бехинів з Глубіча почала видобувати та плавити там залізну руду. Біля Братковіц вони збудували піч для плавлення, а біля обох Пасек (Домінікальних та Німецьких) — кузні та кузні-хати, в яких мешкали німецькі гірники. У кузнях ковалі та цвяхарі виготовляли ковані вироби, цвяхи, шпильки та інше.

Харчування: Ресторан «Домінікальні Пасеки» 62

Спортивні об’єкти: майданчик для гандболу

Пошта: 262 23 Йінце

Транспортне сполучення: через село проходить залізнична лінія Пржибрам — Здице

Селищна рада: тел.: 318 611 157, 724 181 375, 731 609 910

Години прийому: середа: 17.30 – 19.00
bratkovice@volny.cz
www.volny.cz//bratkovice

Історія:
Письмова історія починається ще задовго до заснування села, а саме у 1422 році, коли в найвужчій частині долини річки Літавки, між нинішніми Домінікальними Пасеками та селом Ченков, зійшлися в бою прибрамський гейтман Альшик та його калішники з багаторазовою перевагою католицького війська Гануша з Коловрат. Жорстока поразка гуситів дала цій місцевості назву, і донині тут кажуть «на вбитому».

Однак ця битва була лише епізодом у минулому всієї долини Літавки, яка, згідно з численними знахідками, ще з середньовіччя жила видобутком та переробкою залізної руди. У 1634 році влада з сусіднього Глубоша нарешті отримала дозвіл на вирубку лісів навколо Літавки, запросила сюди 9 сімей німецьких переселенців і заснувала село Пасеки, де в вугільних печах почали виробляти з вирубаної деревини деревне вугілля, яке використовувалося для виплавки залізної руди в металургійних заводах. Так звана «залізна грудка» з металургійних заводів потім піддавалася подальшій обробці в молотах, що працювали на водяному приводі.
У 1770 році Пасеки, за назвою сусіднього маєтку, отримали у своїй назві прикметник «Глубошські».
Однак нестача деревного вугілля, що використовувалося для виплавки руди, наприкінці XVIII століття призвела до занепаду місцевого металургійного виробництва. Місцеві примітивні металургійні заводи вже не могли встигати за зростаючими темпами розвитку промисловості. Після цього у більшості господарств мілірі, металургійні заводи та кузні замінюють майстерні з виготовлення цвяхів, і саме в цей час, завдяки тому, що вся земля належала Глубошському маєтку, Глубошські Пасеки отримали назву Домінікальні Пасеки — від латинського слова dominus — «панівський».
Розкиданий характер Домінікальних Пасек, зумовлений під час їхнього виникнення поступовим вирубуванням лісів, зберігається й донині. Тут проживає 267 постійних мешканців на площі приблизно 300 га. «Домінікальні Пасеки» розташовані в центрі гірського масиву Брди, у долині річки Літавки, і піднімаються ще приблизно на 300 метрів у висоту до схилів хребта вершини Брда (773 м), що вже належить до недоступної території військового полігону «Йінце».