Вихід мешканців Валле-ді-Ледра до Чехії

22 травня 1915 року несподіваним наказом мешканцям долини Ледре було оголошено про негайну евакуацію. Причиною цього стала Перша світова війна. У регіоні Трентіно, який був прикордонною територією Австро-Угорщини, точилися бої за територію між Австро-Угорською монархією та Італійським королівством.

До Чехії виїжджали жінки, діти та люди похилого віку. До наших земель було евакуйовано загалом 3 000 осіб. Чоловіки з Ледрена віком від 16 до 50 років були призвані до австрійської армії ще роком раніше. Жителі мусили залишити свої домівки такими, якими вони були, а все необхідне для життя спакувати у 15-кілограмовий багаж. Подорож відбувалася поїздами, часто навіть у вагонах для худоби.

Після прибуття до Чехії та Моравії мешканців Ледри розмістили в кількох населених пунктах, зокрема в Пржібрамі, Буштеграді, Новому Кніні, Вшені, Міліні, Птіцах, Хиньаві, Доксах біля Кладна та багатьох інших. Мешканцям Валле-ді-Ледра сказали, що вони виїжджають на один-три тижні, доки не пройде фронт. Зрештою, додому вони повернулися лише через майже чотири роки. Мешканці Ледри залишилися в чужій країні без фінансових засобів і знання чеської мови.

Незважаючи на початкову недовіру місцевих жителів, мешканці Ледри зрештою були добре прийняті в Чехії завдяки своїй

працьовитості, скромності та побожності. Притулок їм надали місцеві родини. Поступово вони знайшли роботу на фабриках або в сільському господарстві, щоб не бути надто на тягар.

Важливим місцем для виселених італійців стало паломницьке містечко Свята Гора, де італійці під час богослужінь зустрічалися зі своїми земляками та близькими.

Після закінчення війни, з грудня 1918 року до весни 1919 року, переселенці поверталися додому. Однак у рідній долині вони знайшли домівки, спустошені війною, і тому мусили починати в Італії з нуля.

Загалом 493 мешканці Ледрени померли в Чехії й поховані на місцевих кладовищах. На кладовищі в Бжегохорці встановлено меморіальну дошку. Причиною смерті здебільшого були хвороби того часу, наприклад, іспанський грип.

Ледренці часто згадували про те, як їх прийняли, і розповідали про добрих людей у Чехії своїм нащадкам, які, у свою чергу, ділилися цими спогадами зі своїми дітьми. У Ледро з покоління в покоління навіть передають чеські слова та рецепти, наприклад, як готувати чеські кнедлі та ліванці. Деякі чеські та італійські родини підтримують дружні стосунки навіть через понад сто років. «Bohemia mia» у Валле-ді-Ледро досі нагадують назви вулиць і площ, названих на честь чеських населених пунктів, які тоді їх прийняли.

Виїзд мешканців долини Ледро до Богемії

22 травня 1915 року несподіваний наказ оголосив про негайну евакуацію мешканців долини Ледро. Причиною стала Перша світова війна. У районі Трідента, який був прикордонною зоною Австро-Угорщини, точилися бої за територію між Австро-Угорською імперією та Королівством Італія.

Жінки, діти та люди похилого віку вирушили до Богемії. Загалом до наших країн було евакуйовано 3 000 осіб. Чоловіки з Ледро віком від 16 до 50 років вже за рік до того вступили до австрійської армії. Мешканці мусили залишити свої домівки так, як були, і вмістити все необхідне для життя у 15 кг багажу. Вони подорожували поїздом, часто у вагонах для перевезення худоби.

Після прибуття до Богемії та Моравії жителів Ледро розмістили в кількох селах, переважно в Прибрамі, Буштеграді, Новому Кніні, Вшені, Міліні, Птіце, Хіньяві, Доксі та інших.

Мешканцям долини Ледро сказали, що вони виїжджають на один-три тижні, доки не пройде фронт. Зрештою, їм знадобилося майже чотири роки, щоб повернутися додому. Мешканці Ледро опинилися в чужій країні без фінансових ресурсів і без знання чеської мови.

Незважаючи на початкову недовіру місцевих жителів, мешканці Ледро зрештою були добре прийняті в Богемії завдяки своїй працьовитості, скромності та побожності. Місцеві родини надали їм притулок. Поступово вони знайшли роботу на заводах або в сільському господарстві, щоб не стати тягарем. 

Місце паломництва Свата-Гора стало важливим осередком для італійських переселенців, де вони зустрічалися зі своїми співвітчизниками та близькими для спільного богослужіння. 

Після закінчення війни, з грудня 1918 року до весни 1919 року, переселенці повернулися додому. Однак вони виявили, що їхні домівки в рідній долині були зруйновані війною, і їм довелося починати все з нуля в Італії. 

Загалом 493 мешканці Ледро померли в Чехії й були поховані на місцевих кладовищах. На кладовищі Бржезове-Гори встановлено меморіальну дошку на їхню честь. Смерть цих людей була спричинена переважно хворобами того часу, такими як іспанський грип. 

Мешканці Ледро часто згадували про те, як їх прийняли, і розповідали своїм нащадкам про добрих людей у Богемії, які, у свою чергу, ділилися своїми спогадами зі своїми дітьми. У Ледро вони навіть з покоління в покоління передавали чеські слова та рецепти, наприклад, як готувати чеські вареники та млинці. Деякі чеські та італійські родини зберегли дружбу навіть через понад сто років. Про «Богемію міа» досі нагадують у долині Ледро назви вулиць і площ, названих на честь чеських сіл, які тоді прийняли їх.

Виселення мешканців долини Ледро до Богемії

22 травня 1915 року несподіваний наказ оголосив про негайну евакуацію мешканців долини Ледро. Розпочалася Перша світова війна. У районі Тріденте, який був прикордонною зоною Австро-Угорщини, точилися бої за територію між Австро-Угорською імперією та Королівством Італія.

Жінки, діти та люди похилого віку вирушили до Богемії. Загалом до наших сіл було перевезено 3 000 осіб. Чоловіки з Ледро віком від 16 до 50 років вже за рік до того вступили до австрійської армії. Мешканці мусили залишити свої домівки такими, якими вони були, і вмістити все необхідне для життя у валізи вагою до п’ятнадцяти кілограмів. Вони подорожували поїздом, часто у вагонах для перевезення худоби.

Після прибуття до Богемії та Моравії мешканців Ледро розподілили по різних селах, зокрема в Пржибрамі, Буштеграді, Новому Кніні, Вшені, Міліні, Птіце, Хиняві, Доксі поблизу Кладно та в інших населених пунктах. Мешканцям долини Ледро сказали, що вони будуть далеко від дому один або, максимум, три тижні. Натомість вони повернулися додому майже через чотири роки. Мешканці Ледро залишилися в чужій країні без фінансових засобів та знання чеської мови.

Незважаючи на початкову недовіру чеського населення, мешканці Ледро зрештою були добре прийняті в Богемії завдяки своєму працьовитому характеру, скромності та вірності. Місцеві родини надали їм притулок. Пізніше вони знайшли роботу на заводах або в сільському господарстві, щоб стати більш самостійними.

Місце паломництва Свата-Гора стало важливим для італійських переселенців, де вони могли зустрічатися зі своїми співвітчизниками та близькими під час Святих мес.

Після закінчення війни, між груднем 1918 року та весною 1919 року, переселенці повернулися додому. У своїй рідній долині вони знайшли лише зруйновані війною будинки, тому в Італії їм довелося починати все з нуля.

У Богемії загалом померло 493 мешканців Ледро, які поховані на місцевих кладовищах. На кладовищі у Бржезових Горах встановлено меморіальну дошку на їхню честь. Причиною смерті були переважно хвороби того часу, наприклад, іспанський грип.

Мешканці долини Ледро часто згадували гостинність нашого народу й розповідали своїм нащадкам про добрих людей у Богемії, а ті, у свою чергу, ділилися цими спогадами зі своїми дітьми. У долині Ледро з покоління в покоління згадують навіть чеські слова та рецепти; наприклад, як готувати чеські кнедлі та чеські оладки. Деякі чеські та італійські родини зберігають дружні стосунки навіть після понад ста років. Про Богемію досі згадують у долині Ледро завдяки назвам вулиць і площ, названих на честь чеських громад, які в той час приймали мешканців Ледро.