Замок «Ернестінум»

Однією з найважливіших історичних споруд Прїбрамі є «Замечек-Ернестінум» — спочатку дерев’яна фортеця церковних власників маєтку, що височіє за кілька десятків метрів від площі Т. Г. Масарика.

Окрім функції укріпленої адміністративної резиденції феодальних власників, вона також забезпечувала відносно найзручніший підхід до центру міста з північного сходу. Її існування у XIII столітті є лише гіпотетичним, хоча вдалося підтвердити заселення цих місць завдяки низці археологічних розкопок.
Перебудова дерев’яної фортеці на кам’яний замок, ядро сучасного «Замечка-Ернестіна», достовірно засвідчена лише з середини XIV століття. Це пов’язано з активною діяльністю, мабуть, найвідомішого власника маєтку — архієпископа Арношта з Пардубіц.
Наступник Арношта, архієпископ Ян з Єнштейна, наприкінці XIV століття наказав оточити фортецю стіною та глибоким ровом. Повне засипання рову відбулося в 1841–1847 роках у зв’язку з новою забудовою міста, звідки й походить назва прилеглої вулиці «На Прікопех». Вхідні ворота до внутрішнього двору виходили з півдня, з боку площі, і, ймовірно, захищалися підйомним мостом. Однак вхід до головної будівлі спочатку виходив у внутрішній двір із західного крила фортеці (нині він розташований у південному крилі Замку). Під замком у скелі було витесано розгалужену підвальну систему з проходом до приміщень першого поверху споруди. Будівля мала власний колодязь, що мало велике значення під час облоги.
Ця значна пам’ятка Пржибрамі за назвою засновника називалася «Ернестінум», пізніше — «Марієнбург»; довгі роки закріпилася назва «Замечек», а кілька років тому місто повернулося до первісної назви.
Наразі офіційна назва — «Замечек-Ернестінум».
Будівля зазнала значних пошкоджень під час гуситських війн, а також у XVI столітті під час заворушень міщан, спрямованих проти феодальної влади, у період Тридцятирічної війни, а також внаслідок численних недоцільних будівельних переробок.
Тому до наших днів збереглися лише готичний еркер каплиці зі ребристим склепінням на східній стороні та ще кілька інших елементів.
У фортеці проживав пуркраб, який керував архієпископським маєтком. Також Арношт з Пардубіц, як кажуть, часто навідувався сюди, що підтверджують, зокрема, документи, видані ним тут у 1358 та 1360 роках. Кажуть, що під час свого перебування в Прібрамі він вирізав із грушевого дерева статуетку Мадонни, яку потім розмістив на вівтарі в еркері.
Ця історична споруда також приймала у 1673 та 1680 роках австрійського імператора Леопольда I Габсбурга, а у 1810 році тут ночував австрійський імператор Франциск I Габсбурзький, а в 1920 році на академічну територію Вищої гірничої школи тут ступив чехословацький президент професор Томаш Гарріг Масарик.

Абсолютно виняткове значення в новітній історії Замечка-Ернестіни відіграв 1849 рік, коли після масштабної перебудови ця будівля стала першою резиденцією гірничого училища, а згодом — гірничої академії та Вищої гірничої школи, яка існувала тут аж до 1945–1946 навчального року, про що свідчить також меморіальна дошка, відкрита 23 жовтня 1971 року в коридорі біля головного входу до будівлі.

Наразі тут розташована Галерея Франтішека Дртікола в Прїбрамі з постійною експозицією творів цього всесвітньо відомого фотографа, художника та містика, уродженця Прїбрама (Франтішек Дртікол, 1883–1961).

У 2002 році місто встановило перед «Замечком-Ернестіном» пісковикову статую архієпископа Арношта з Пардубіц. Її автором є академічний скульптор Івар Кодим.

Окрім Інформаційного центру та офісів, у «Замечку-Ернестіні» є й інші виставкові приміщення, призначені для тематичних експозицій, як правило, художнього характеру, та іншим культурним заходам, а також церемоніальний зал, у якому з 2006 року домінує скляна скульптура під назвою «Грот» авторства уродженця Прібрама, академічного художника та склодува Мілана Хандла (нар. 1952 р.).
Цей випускник школи склодувів у Железному Броді, а згодом — Вищої школи мистецтв і промисловості в Празі у професора Станіслава Лібенського, увійшов у світ скляного мистецтва на початку 80-х років 20 століття, і його роботи представлені в престижних галереях по всьому світу. Твір Хандла «Грот» є унікальним, зокрема, завдяки зміні кольору залежно від падіння променів світла.
Історична будівля «Замечка-Ернестіна» — номер у реєстрі пам’яток 17562/2-2513. Вона
належить до незмінних цінностей у скарбниці пам’яток Прїбрама.

Джерело: PaedDr. Йозеф Вефл: «Пам’ятки Прїбрама в картинах», видано 2008 р.

Фото: архів Галереї Франтішка Дртікола, Прїбрам

http://www.galerie-drtikol.com/