Костел святого Прокопа

Найстарішою церковною спорудою в Брєзових Горах була дерев’яна дзвіниця Святого Прокопа, розташована на вершині гори Брєзова. Вона стояла тут ще в XVI столітті. Дуже цінною пам’яткою того часу є оригінальний дзвін 1580 року, відлитий празьким дзвонарем Брікцієм з Цимперка. Зараз дзвін експонується в Гірничому музеї Пржибрама у Бржезових Горах.

У 1709 році дзвіницю пошкодила буря. Завдяки допомозі Брезової Гірської братства її вдалося незабаром відремонтувати. Вже тоді дехто наполегливо прагнув замінити цю скромну дзвіницю на цегляну капличку.
Ініціативу щодо перебудови дерев’яної дзвіниці на кам’яну каплицю висунув гірничий майстер Їржі Томаш Пуш. Кошти на будівництво надала громада Брзезових Гор, а також були зібрані за рахунок добровільних внесків. У 1732 році каплицю добудували, а в день святого Прокопа, покровителя гірників, у 1733 році її освятили. З огляду на велику кількість гірників, які оселялися в околицях, каплиця з роками стала замалою.
Тому в 1835 році до каплиці спочатку добудували дерев’яну прибудову, а в 1879 році більшу частину старої каплиці знесли й у псевдороманському стилі звели сучасну будівлю церкви за планами, розробленими будівельним інспектором гірничого комбінату Франтішеком Віт. Роботу виконав відомий прибрамський будівельник Антонін Бастл (1838–1901).

Однонефний костел із призматичною вежею в західній частині має прямокутний пресвітерій. До пресвітерію, який зберігся в первісному вигляді, було приєднано новий, збільшений неф із двома входами.
Головний вхід розташований з південного боку, а бічний — зі східного. У передній частині нефа височіє восьмикутна вежа зі струнким дахом. Над пресвітерієм зведено невелику вежечку для співу «Санктус».
До пресвітерію з західного боку прибудовано ризницю. Головний вівтар — портальний, колонний, із зображенням святого Прокопа. Вівтар був подарований одним із місцевих меценатів Томашем Кадерабом. Вівтарну картину каплиці ще у 1758 році подарував Ян Еліаш.
Бічний вівтар св. Барбори виконаний у стилі рококо. Частину скульптурного оздоблення церкві, включаючи відому барокову скульптуру св. Прокопа, у середині XVIII століття надав рихтар Йозеф Каш, ще один із щедрих меценатів. Родина Каша у 30-х роках XVIII століття влаштувала перед вівтарем крипту, яка, однак, внаслідок пізніших будівельних втручань значно постраждала і була ліквідована.

На початку 20 століття церква почала руйнуватися та занепадати. Хоча в його околицях ліс «Кораб» було перетворено на невеликий парк, а в 1927 році поблизу нього було споруджено пам’ятник жертвам Першої світової війни (сьогодні він стоїть на площі Гинка Клічки), костел продовжував руйнуватися. У 1936 році мешканці Брзезових Гір заснували «Товариство з внутрішнього облаштування гірничої капели святого Прокопа на Брзезових Горах». Головою товариства був професор Карел Побуда. Завдяки зусиллям товариства вдалося провести необхідні будівельні ремонтні роботи в церкві.

Під час Першої світової війни, у 1916 році, два місцеві дзвони були реквізовані. У рамках будівельних робіт у 1938 році в пресвітерії було покладено нову підлогу з нечинського граніту, поставленого фірмою «Рада і син» з Праги. Роком раніше також відбулася реконструкція головної вежі. Роботи виконали ремісники з Брезогор: Алоїс Шмерговський та Франтішек Татер, Йозеф Дудачек із Пржибрамі, Ян Седлачек із Пічіна та Ян Хахнер із Подлесі.

Після Другої світової війни відбувся подальший занепад. Після лютневих подій 1948 року відбулося обмеження діяльності, а згодом — ліквідація Товариства з внутрішнього облаштування гірничої церквічки святого Прокопа в Бржезових Горах (у 1951 році).
У церкві перестали служити меси, вікна були розбиті вандалами, тому її повністю обшивали металом. Однак навіть металеве обшиття не вберегло церкву від кількох незваних візитів вандалів і злодіїв. Орга, люстра та внутрішнє оздоблення були майже безповоротно знищені.

Наступних значних ремонтів котедж дочекався лише після 1989 року, зокрема завдяки «Рудним шахтам Пржибрам», с. п., а саме перед відновленим Прокопським паломництвом 1990 року, а також у 1991 – 1992 роках завдяки фірмі «Congesta, s. r. o.», Пржибрам.

Наразі костел святого Прокопа на тривалий термін передано у користування Православній церкві, яка регулярно проводить у ньому богослужіння.

Неподалік від церкви святого Прокопа (приблизно за 20 метрів на захід) стоїть кам’яний хрест, встановлений у 1831 році Антоніном Кашем. На перехресті доріг, що ведуть від церковної споруди до шахти «Прокоп» та шахти «Анна», з нагоди проведення Прокопського шахтарського свята 4 липня 1859 року було освячено чавунний хрест, який височіє на постаменті з написом: «Gott segne den Bergbau» (Боже, благослови гірничу справу). Він прикрашений емблемами віри, надії, любові та гірничою символікою.

Прокопський костел є важливою культурною пам’яткою, занесеною до переліку нерухомих культурних пам’яток Міністерства культури Чеської Республіки.

Джерела:
PaedDr. Йозеф Вефл: «Пам’ятки Прїбрамі в картинах»
; Mgr. Їржі Шмідт: «Костели Прїбрамі — Костел святого Прокопа»

Фото: Mgr. Їржі Шмідт, 2014