Будівля конвікту

До споруд, що спочатку мали церковне призначення, належить колишній так званий новий архієпископський конвікт у стилі французького неоренесансу 1892 року, твір архітектора Войтеха Ігнація Ульмана та його колеги й родича Бедржиха Мюнцбергера. Ульмана, уродженця Праги, який був провідною постаттю команди, що реалізувала проект, до Прїбрамі також прив’язували особисті стосунки. Осінь свого життя він провів у замку в сусідньому Дубенці, а згодом у Прібрамі, де 17 вересня 1897 року помер і був похований на місцевому кладовищі.

Прібрамський конвікт має всі ознаки архітектурної концепції Ульмана. Він вирізняється тонким відчуттям монументальності великих рис і вражає збалансованістю чітко структурованого оздоблення будівлі.

У зв’язку з розширенням Гірничої академії в Прїбрамі у 1895 році ця школа безкоштовно отримала від міста у розпорядження будівлю так званого старого конвікту 1885–1886 років, яку пізніше називали будівлею «дві» у Маріанській долині, нині — площі доктора Йозефа Теурера. Студенти, які досі там мешкали, були переселені до нового конвікту.

Ця будівля, спочатку призначена для 140 студентів-вихованців, пізніше кілька разів переобладнана для інших експлуатаційних цілей, особливо у другій половині 20 століття, розташовувалася в гармонійному оточенні Міських (Йірашкових) садів.

Задня частина будівлі, де також розташовувалася каплиця, була звернена до саду конвікту. Домінантний фасад із вежею та сполучним вікном між першим і другим поверхами був спрямований у бік каштанової алеї парків імені Йіраска з характерним видом на Святу Гору. Будинок є зразковим прикладом вершинного історизму з рясним використанням чистих стильових елементів неоренесансу, з акцентом на витонченості деталей, довершеності карнизів, з’єднаних колонами, обв’язки вікон тощо.

З 1922 по 1846 рік, за винятком періоду нацистської окупації, у конвікті розміщувався ректорат Вищої гірничої школи в Пржибрамі, потім у 1946–1950 роках будівлю знову використовував архієпископський конвікт, а згодом, аж до 1990 року, — районний національний комітет і, на короткий час, районна адміністрація. Саме тоді будівля зазнала найбільшої кількості втручань, часто дуже нефахових і недбалих (наприклад, ліквідація каплиці). Незважаючи на це, вона належить до цікавих нерухомих пам’яток міста.

Джерело: PaedDr. Йозеф Вефл: Культурні пам’ятки Пржибрамі